Абсолютно правдива історія про сільське життя

Село,в якому я час від часу живу, невелике. Горб...долина.... знову горб... А в центрі - великий вигін, зарослий травою.Називається цей вигін - площа Кооперативна. Моя родичка, тітка Ганна, вже пенсійного віку, живе в селі постійно, разом з дітьми і внуками. Двоє її синів живуть окремо, кожен у своїй садибі, а менша дочка з чоловіком живе з мамою. Так вийшло, що мама, тобто тітка Ганна, живе на горбочку, а сини її - в долині. Відстань в кілометрах не скажу, а пішки, не поспішаючи - 15 хвилин. Описую, аби могли собі уявити декорації цієї історії.Трохи нудна історія, приз буде в кінці.Для тих,хто дочитає.

Історія ця сталася першого вересня минулого року. Тієї осені я провела в селі чимало днів, і вдосталь натішилась місцевим колоритом. Було і смішне, і сумне, і смішно-сумне одночасно.

Отже, 1 вересня тітка Ганна пішла зранку в школу. Четверо її онуків там навчаються і жінці хотілось відчути свято. Там вона потішилась за онуків, побачилась зі знайомими, а потім - до своєї садиби, до сільської праці.

Ввечері до тітки прийшов її старший син Семен з двома друзями. Навіть, не прийшов, а приїхав на власному автомобілі ( ті 15 хвилин, які можна пройти пішки). Прийшли вони з пляшкою, відзначити 1 вересня. Тітка, як жінка мудра, качалку в руки не брала, а вирішила, нехай краще п"ють у неї, ніж підуть в посадку , а вона буде за них переживати...

Десь о 23 годині компанія вирішила, що час додому. Але була одна заковика. Семен, старший син тітки Ганни, нізащо не хотів залишати в неї на подвір"ї свою машину. Мало того, бив себе в груди і присягався, що і друзів своїх завезе додому.

Зразу скажу, автоінспекторів у селі немає. Вуличних ліхтарів - теж.

Тітка, як жінка мудра, ніяк не могла дозволити сину в такому стані вести машину. А він, як класичний п"яний, категорично не погоджувався на альтернативний гужовий транспорт( тітчині коні).

Розбудили зятя, який не має прав, але тверезий, тещі не відмовить... і наказали вести машину.

Спочатку завезли одного друга, на відстань метрів триста... Потрапили в дві ями, гуртом випихали машину, виїхали на асфальтову дорогу. Тітка хотіла іншого гостя залишити, так би мовити, на трасі,(тут просто треба наше село бачити, такий поворот на бічну вуличку, ще метрів десять до його хати), але син не дозволив, справжні чоловіки п"яних друзів довозять до самої хати.

Довезли.

Повернулись на асфальт з грунтовки і несподівано заглохли.Бензин закінчився.

Тітка пропонувала залишити машину в сусідів на подвір"ї, а вранці - забрати. Але Семен не для того потом і кров"ю її, машину, заробляв, аби залишати на ніч у чужих людей. "Мамо",- сказав він, - йдіть до Сергія ( її середущого сина, живе недалеко) і візьміть у нього бензин."

Тітка, як жінка мудра, з п"яним не сперечалась, пішла до іншого сина, розбудила його ( ви ж розумієте, як він зрадів мамі посеред ночі), взяла трохи того бензину. Залили, поїхали далі.

Виїхали на черговий горбок ( треба бачити це село), в"їхали в черговий рів, гуртом випихали, витягали...

Нарешті - Семенова долина. Доїхали до його хати. Вилізли з машини. Наче все...

І тут Семен сказав:"Та що ж це я свою рідну маму додому не завезу?".

Німа сцена.

Це ще не кінець.

Тітка, як жінка мудра, знає,що п"яного не перепреш. "Добре",- каже вона, поїдем до мене, але там вже і ночуй." Семен погодився.

Сідають вони знову в машину, зять - знову за руль, і їдуть назад. Якщо я скажу,що вони знову заїхали в чергову яму, ви не повірите, але так і сталося. Зять прав не має, і машину водить ... дуже символічно. Але тверезий.Тому , добравшись додому, він оголосив тещі: "Мамо, більше Ви мене на цю авантюру не підіб"єте!" і пішов спати. Можливо, він ще сказав Семену все, що про нього думає.

Але тітка, як жінка мудра, знала, що п"яного не перепреш.

Семен , переконавшись, що мама вдома, подивився на ліжко, на якому мав спати і виголосив чергову промову: "Та що це я в своєму рідному селі та й не доїду до своєї хати?!" І зібрався назад.

Разом зі своєю машиною, яку вже хотів вести сам. ( Бо зять навідріз відмовився).

І тітка, як жінка мудра, зібрала всі свої сили і знову сіла в машину.

На її щастя, долитого бензину вистачило якраз на цю поїздку. Машина заглохла в акурат на горбочку перед Семеновою хатою. Вони вдвох скотили її в долину. Семен трохи протверезів, але не настільки, щоб "не довести свою рідну маму до неї додому". Він навіть згадав про таємну бензинову заначку в гаражі.

Та хтось з богів нарешті почув тітчині молитви, заначка не знайшлася!

Ви уявляєте, якою щасливою була тітка? Я не уявляю. Мені здається,що вона вже взагалі нічого не відчувала.

Тим не менше, тітка могла нарешті повертатись додому. Зайшовши до своєї хати вона подивились на годинника:5 ранку.

За одну ніч вона протягом 6 годин їздила селом протяжністю "20 хвилин пішки ". А ви кажете, що в селі скучно жити!